ПОНЯТТЯ «МОЛОДЬ», ВІКОВІ МЕЖІ МОЛОДІ

Міністерство фінансів України

Львівська державна фінансова академія

Кривачук Л.Ф.

СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

Львів – 2007

УДК 301

ББК 60.55

Кривачук Л.Ф. Соціологія молоді: Навчально-методичний посібник. – Львів: ЛДФА, 2007. – 70 с.

Укладач: Кривачук Л.Ф. – кандидат наук з державного управління, доцент кафедри соціальних та гуманітарних дисциплін, вчений секретар Львівської державної фінансової академії.

Рецензенти:

О. Гук –к.філос.н., доцент (Львівський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України);

М. Копельчак – к.пед.н., доцент (Львівська державна фінансова академія).

У навчально-методичному посібнику розглянуто сутність, об’єкт і предмет соціології молоді, проаналізовано поняття «молодь», вікові межі молоді, сутність та специфіку державної молодіжної політики, стан дослідження молодіжних проблем, молодіжну свідомість та різновиди самовизначення молоді, подано теми рефератів, короткий термінологічний словник, запропоновано рекомендовану літературу.

Рекомендовано до друку рішенням кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін Львівської державної фінансової академії (протокол №5 від 3 грудня 2007 р.).

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................................................4

План викладу і засвоєння матеріалу по темі: «Соціологія молоді»...............................................................................................................5

Сутність, об’єкт і предмет соціології молоді..................................................6

Поняття «молодь» та вікові межі молоді......................................................10

Державна молодіжна політика в Україні......................................................14

Стан дослідження молодіжних проблем.......................................................20

Молодіжна свідомість і основні рівні її функціонування...........................37

Самовизначення молоді та його різновиди...................................................40

Питання для самоконтролю............................................................................44

Теми рефератів.................................................................................................45

Короткий термінологічний словник..............................................................46

Використана і рекомендована література.....................................................47

Додатки………………………………………………………………………50

ВСТУП

Стан будь-якого суспільства, його життєдіяльність водночас із станом економіки, екології, духовної сфери значною мірою залежить від того, наскільки це суспільство, насамперед держава, її інституції приділяють увагу дітям та молоді. Від того, як повно й ефективно реалізуються потенційні можливості молоді залежить майбутнє держави: прогресивний розвиток суспільства або його спад.

Сучасні умови життєдіяльності молоді дуже часто є вкрай несприятливими, внаслідок обмежених можливостей у сфері освіти, професійної підготовки, продуктивної зайнятості, охорони здоров’я та соціального обслуговування. Упродовж 1991-2007 рр. в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров’я молоді, збільшується кількість інвалідів з числа молоді, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Поширюються явища девіантної поведінки молоді, це, зокрема: алкоголізм, наркотизація, зловживання психоактивними речовинами, ВІЛ/СНІД, проституція, суїцид, насильство тощо. Крім того, такі негативні явища як злочинність, бродяжництво, жебрацтво, дитяча бездоглядність.

Надзвичайно актуальною є проблема заробітчанства, це, насамперед, проблеми дітей, батьки яких перебувають на заробітках, це проблема молодих дівчат, які стають жертвами сексуальної експлуатації, це проблема молодих сімей, в яких один із членів подружжя перебуває на заробітках та тощо.

Проаналізувати молодіжні проблеми, знайти найкращі шляхи вирішення цих молодіжних проблем, дослідити тенденції, що відбуваються у молодіжному середовищі, – і покликана соціологія молоді.

ПЛАН ВИКЛАДУ І ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Сутність, об’єкт і предмет соціології молоді.

2. Поняття «молодь» та вікові межі молоді.

3. Державна молодіжна політика в Україні.

4. Стан дослідження молодіжних проблем.

5. Молодіжна свідомість і основні рівні її функціонування.

6. Самовизначення молоді та його різновиди.

Ключові поняття і терміни: державна молодіжна політика, дитина, малолітні, молодь, молодіжна політика, неповнолітні, свідомість, соціологія молоді.

СУТНІСТЬ, ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ

СОЦІОЛОГІЇ МОЛОДІ

Соціологія має трирівневу структуру, зокрема:

· загальна соціологічна теорія (фундаментальний рівень);

· спеціальні соціологічні теорії (теорії середнього рівня);

· конкретно-соціологічні дослідження (емпіричний рівень).

Соціологія молоді, власне, належить до спеціальних соціологічних теорій, тобто до теорій середнього рівня і досліджує молодь.

Соціологія молоді – це галузь соціології, що досліджує специфічну соціально-демографічну групу населення, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, адаптації, інтеріоризації норм, цінностей, творення соціальних та професійних очікувань, ролей, статусу.

(Інтеріоризація – це переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я»).

Становлення соціології молоді як вітчизняної науки розпочалося у 20-х рр. ХХ ст. Виділяють три періоди у становленні соціології молоді:

– перший – 20-60 рр. ХХ ст.;

– другий– 60-90 рр. ХХ ст.;

– третій– 90 р. ХХ ст. – до сьогоднішнього часу.

Соціологія молоді ще у 70-х рр. XX ст. була інституціалізована на рівні світового професійного співтовариства шляхом створення у Міжнародній соціологічній асоціації дослідницького комітету (за номером 34) з назвою «Соціологія молоді». Тому сучасна українська соціологічна наука має значний досвід вивчення проблем молоді. У 1991 році був утворений Український науково-дослідний інститут проблем молоді, який пізніше був реорганізований в Український інститут соціальних досліджень, тепер – Державний інститут розвитку сім’ї та молоді.

Об’єкт і предмет соціології молоді

Відповідно, до кожного періоду визначався об’єкт і предмет соціології молоді. Визначимо об’єкт і предмет сучасної соціології молоді.

Об’єктом соціології молоді є молодь, тобто велика соціально-демографічна група населення, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану, соціально-психологічних особливостей.

Предмет соціології молоді охоплює такі аспекти:

1. Вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєдіяльності в суспільстві.

2. Дослідження механізмів соціалізації молоді.

3. Аналіз стану і динаміки ціннісних орієнтацій молоді.

4. Вивчення чинників, які впливають на формування свідомості і поведінки різних груп молоді.

5. Аналіз процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі.

6. Виявлення і прогнозування напрямів розвитку молодіжних проблем і розробка соціальної політики стосовно різних груп молоді.

7. Вироблення стратегії та реалізація державної молодіжної політики в Україні.

Дослідження проблем соціалізації молоді є одним з головних і найважливіших аспектів предмета соціології молоді. Включення молоді до активного суспільного життя має два пов’язані аспекти – соціалізація молоді і оновлення суспільства. Включаючи молодь у систему існуючих суспільних відносин, суспільство змінюється й само: процес соціалізації переростає в процес оновлення суспільства. Своєю чергою, змінюючи суспільство, молодь змінюється й сама, стаючи активною часткою суспіль­ства, включаючись у суспільний механізм. Умовою успішної соціалізації є зміна поведінки особи відповідно до потреб суспільства і згідно з бажанням самого індивіда. Таким чином, процеси соціалізації молоді і трансформації суспільства повинні розглядати­ся у взаємодії.

Завданнясоціалізації полягають в тому, щоб допомогти молоді зорієнтуватися в сучасних соціальних явищах, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити місце в суспільстві. Ці процеси відображають непасивну адаптацію молодої людини, а розвиток її творчого самоствердження в суспільстві.

Для розуміння сучасного процесу формування молоді необхідно враховувати багато факторів – від загальнопланетарних до індивідуально-особистісних, кожен з яких здійснює свій вплив на процеси соціалізації підростаючого покоління, яке народилось чи формувалось в умовах кризи, при різкій зміні пріоритетних цінностей суспільства.

Соціалізація молоді здійснюється під впливом низки чинників, які умовно можна поділити на три групи: 1) макрочинники(світове суспільство, держава та органи державної влади, органи місцевого самовряду­вання, суспільство та його елементи, ЗМІ); 2) мезочинники (етнокультурні умови, тип помешкання, місце та умови проживання, традиційні умови розвитку людини); 3) мікрочинники (сім’я, заклади освіти, позашкільне середовище, товариство однолітків, різні громадські та релігійні об’єднання тощо).

Усі ці чинники на кожнуконкретну людину впливають по-різному. Динаміка їх розвитку і впливу залежить від рівня розвитку суспільства, науки, техніки та індивідуальних якостей особи­стості.

На макрорівні особливе значення для соціалізації молоді має сукупність умов, які забезпечують реалізацію всіх рівнів потреб, установок, диспозицій особистості, в тому числі умови, що забезпечують реалізацію її нагальних потреб (соціально-економічні, житлово-побутові та ін.), та ті, що забезпечують самоствердження, самовиявлення особистості (професійне становлення, задоволення культурних потреб та ін.). Важливе значення на макрорівні мають засоби масової інформації,які, висвітлюючи політичні, економічні, екологічні, культурні відносини у суспільстві, забезпечують потребу молоді в інформації.

Соціалізація молоді є основним завданням реалізації державної молодіжної політики. Соціалізація – це процес взаємодії індивіда і соціального середовища, основним змістом якого є передача – освоєння соціального досвіду, становлення суспільної людини, і, як результат, відтворення самого суспільства.

У теперішній час змінилась роль традиційних (сім’я, освіта тощо) і нових каналів соціалізації молоді. Серед нових каналів соціалізації молоді найбільшого значення набувають ЗМІ та Інтернет. Особливого значення набуває вербальна індивідуально-особистісна, міжособистісна і знакова комунікація на основі мобільного та супутникового зв’язку. У ролі потужних каналів соціалізації виступає аудіовізуальний світ: телебачення, реклама, ігрові технології сучасних ЗМІ.

Молодь із різних соціальних прошарків має неоднакові шанси уже на етапі життєвого старту. І якщо, наприклад, для молодого українця із сім’ї з великим достатком – це вибір між навчанням у вітчизняному чи зарубіжному ВНЗ, для юнака чи дівчини із сім’ї деяких категорій службовців – це вибір між навчанням та роботою, то вихідцям із малозабезпечених, багатодітних чи неповних сімей часто випадає вибір між жалюгідним існуванням та криміналом. Звичайно, на практиці жодне суспільство не може забезпечити повної рівності стартових можливостей молодих людей, але процес демократизації передбачає вирівнювання прав різних груп молоді на повноцінну інтеграцію в соціальну структуру суспільства.

Десоціалізація молоді може бути обумовлена такими об’єктивними і суб’єктивними чинниками: відхід держави від проблем молоді; відсутність достатньої законодавчої основи правового захисту, соціальної, психологічної, педагогічної, медичної підтримки молоді; відсутність механізмів їх реалізації; недосконалість системи виховного впливу на особистість.

ПОНЯТТЯ «МОЛОДЬ», ВІКОВІ МЕЖІ МОЛОДІ

Молодіжна політика як соціально-економічний, політичний феномен об’єктивно існує в будь-якому суспільстві, насамперед, тому що молодь має статус особливої, неповторної соціальної групи, яка суттєво відрізняється від усіх інших. З приводу поняття «молодь» існує багато різноманітних суджень, точок зору і аргументів.

У західній науці термін «молодь» був введений до наукового обігу у середині 70-х р. ХХ ст., до цього розрізняли терміни: «дитинство», «доросле життя». В англомовній науковій літературі найбільшого поширення набув термін «юність», а не «молодість». Уперше термін «юність» був введений американськими науковцями у 1904 р. з інтервалом вікових меж молоді 11-18 років.

У вітчизняній науковій літературі термін «молодь» було введено в 70-х рр. ХХ ст. із віковими межами молоді 16-30 років, пізніше – 14-29 років. При цьому ще у радянські часи такі відомі дослідники молодіжної проблематики, як В. Боряз, С. Іконникова, В. Криворученко, В. Лисовський, В. Павлов, Л. Рубіна, В. Колесников та ін. виступали проти абсолютизації вікових та психологічних ознак при визначенні поняття молодь. Здебільшого згадані автори звертали увагу на необхідність розглядати молодь саме як внутрішньо диференційовану, надто своєрідну соціальну групу суспільства, однією з помітних ознак якої є її класова приналежність. Останнє (класова приналежність) було не чим іншим, як наслідком ідеологічної заданості часу, що врешті засвідчувало звуженість радянської соціології стосовно її погляду на молодь, визнання її ролі та статусу в суспільстві.

Для визначення поняття «молодь» розглянемо такі його три аспекти:

· Перший аспект: молодь – об’єкт та суб’єкт суспільних процесів. У вітчизняній соціологічній літературі 60-70-х рр. молодь розглядалася як об’єкт суспільної діяльності. У пізніших працях того часу: 80-90-х рр. (Чупров В.І., Блінов Н.М., Боряз В.М., Луков В.А, Іконникова С.М.) вже звертають увагу на вивчення молоді не як пасивного об’єкта соціалізації, а як активну творчу силу суспільства, тобто як суб’єкта.

У сучасній вітчизняній соціологічній науці у дослідженнях з даної проблематики (М.Ф. Головатий, М.П. Перепелиця, Н.Й. Черниш) молодь визначається як суб’єкт і об’єкт суспільних процесів. Зокрема,М.Ф. Головатий розглядає «молодь», «як об’єкт соціалізації і суб’єкт історичної дійсності», Н.Й. Черниш вважає, що«сутністю молоді» є «...міра досягнення нею соціальної суб’єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин ...».

На законодавчому рівні, зокрема у Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні», одним із головних принципів ДМП є «надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема».

· Другий аспект: молодь – велика соціально-демографічна група населення. Загальна чисельність молоді в Україні віком від 14 до 35 років – 14 138 696 осіб, що становить 30,2 %від усього населення України (46 749 170 осіб). По регіонах України, чисельність молоді віком від 14 до 28 років (22,3 %) така:

найбільша чисельність молоді:

1м. – Донецька обл. (1 077 тис.);

2 м. –Дніпропетровська обл. (825 тис.);

3 м. – Харківська обл. (662 тис.);

4 м. – м. Київ (637 тис.);

5 м. – Львівська обл. (608 тис.);

6 м. – Луганська обл. (577 тис.);

7 м. – Одеська обл. (569 тис.);

8 м. – АР Крим (556 тис.);

найменша чисельність молоді:

1м. – Чернівецька обл. (218 тис.);

2 м. – Волинська обл. (245 тис.);

3 м. – Кіровоградська обл. (249 тис.);

4 м. – Тернопільська обл. (255 тис.);

5 м. – Чернігівська обл. (258 тис.);

6 м. – Рівненська обл. (279 тис.);

7 м. – Херсонська обл. (281 тис.);

8 м. – Сумська обл. (283 тис.).

· Третій аспект: молодь – специфічна соціально-демографічна група населення.

Молодь є специфічною соціальною спільнотою тому, що її суттєві характеристики і риси перебувають у стані формування та розвитку. У цьому контексті особливої уваги потребують, насамперед, особи, віком 14-18 років. Це підлітковий вік, який часто називають науковці і практики «перехідний», «складний», «критичний».

(Пригадаємо модель соціалізації Е. Еріксона – проблема підліткового віку – це становлення індивідуальності (ідентифікація) або рольова дифузія (невизначеність у виборі ролей). Тому, молодь потребує особливої уваги як з боку держави, так і громадських інституцій.

Отже, поняттю «молодь» властиві такі три аспекти:

· молодь – це об’єкт і суб’єкт суспільних процесів;

· молодь – це велика соціально-демографічна група населення;

· молодь – це специфічна соціально-демографічна група населення.

Молодь– це велика специфічна соціально-демографічна група населення, яка є об’єктом і суб’єктом суспільних процесів та виділяється на основі вікових характеристик, особливостей соціального положення та соціально-психологічних властивостей.

Для того, щоб визначити вікові межі молоді необхідно розглянути як на законодавчому рівні трактуються такі поняття:«молодь», «діти», «малолітні», «неповнолітні».

Вікові межі

1. Конвенція ООН «Про права дитини»:

· «дитина» – це «кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку».

2. Сімейний кодекс України (чинний з 1.01.2004р., до цього – Кодекс України про шлюб і сім’ю):

· «малолітні» –це особи «від народження до 14 років» (термін уведено 1.01.2004 р.);

· «неповнолітні» –це особи «віком від 14 до18 років».

3. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (від 5.02.1993 р. № 2998 – XII):

· «молодь»– це «населення віком від 14 до 28 років» (з 5.02.1993 р. до 23.03.2004 р.);

· «молодь» –це «населення від 14 до 35 років» (з 23.03.2004 р.);

· «неповнолітні» – це «громадяни віком до 18 років».

4. Закон України «Про охорону дитинства»(від 26.04.2001р. №2558-III):

· «дитина»– це «кожна особа віком до 18 років, якщо згідно із Законом вона не набуває прав повноліття раніше».

Отже:

· дитина – 0-18 років;

· малолітні – 0-14 років;

· неповнолітні – 14-18 років;

· молодь – 14-35 років.

Вікова група населення, віком 14-18 років належить і до «дітей», і до «молоді», тому до цієї вікової категорії використовують термін «неповнолітня молодь».


8386193767769148.html
8386238391317021.html
    PR.RU™