Французький класичного абсолютизм.  

Французький класичного абсолютизм.

Абсолютизм - це третій і останній період в історії феодальної держави та права Франції. Розпочинається він з кінця XVI ст., а зумовлений був тими соціально-економічними змінами, що відбулися у зв'язку з роз­витком продуктивних сил (бурхливим зростанням промисловості й технічним її переоснащенням; нагромадженням капіталів у руках верхівки міст; розвитком банків; появою загальнонаціональних ярмар­ків; виникненням буржуазії та найманих працівників; занепадом дворян­ства; посиленням експлуатації селянства; загостренням боротьби між феодалами і дворянством, дворянством та буржуазією тощо). У форму­ванні абсолютизму у Франції були зацікавлені всі прошарки суспіль­ства(духовенство, дворянство, буржуазія міст, пересічні міщани, селяни), що пов'язували своє майбутнє із сильною королівською владою.

Влада короля поширюється на всю країну та на всі сфери держав­ного й суспільного життя. Від 1614р. вона стала розглядатись як священна. Держава ототожнюється з особою короля. Не випадково французькому королеві ЛюдовикуXIV(1638-1715рр.) легенда приписує вислів "Держава - це я!". Генеральні штати більше не скликаються, міста втрачають самоврядування. Король призначає людей на держав­ні та церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Йому підпорядковувався весь централізований державний механізм (армія, поліція, адміністративний апарат, суд).

Розширюється й ускладнюється система центральних органів влади в 1661р. створюється Велика рада, до складу якої належали герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер, державні радники та ін. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася вужча за складом Верховна рада, питання внутрішньодержавного управлін­ня розглядала Рада депеш. Існувала також Рада з військових питань. У XVI ст. виникають такі впливові посади, як державні секретарі (з військових справ, морських справ, закордонних справ, двору), а з XVIII ст. їхні заступники, при яких утворюються бюро.

Місцеве управління вирізнялося надзвичайною складністю та заплутаністю. Його здійснювали численні служби: судове управління, фінансове управління, управління нагляду за шляхами та ін.



На початку XVI ст. політику центру на місцях здійснювали губерна­тори. Вони мали значну владу та намагалися провадити незалежну політику. З огляду на це, в другій половині XVI ст. Францію було розділено на адміністративні округи - інтендантства, - на чолі яких були поставлені наділені значними повноваженнями інтенданти поліції, юстиції, фінансів.

У цей час завершується утворення централізованої постійної армії. Вона тепер формувалася не з найманих іноземців, а з рекру­тів, яких вербували з місцевого населення.

У провінціях, містах, на великих шляхах створюється розгалужена система поліцейської служби, котру з 1667р. очолює генерал-лейтенант поліції (завдання - підтримувати порядок у масштабах усього королівства).

Надзвичайно складною була судова система: Паризький парламент і судові парламенти в інших містах, королівські суди, сеньйоріальна юстиція, церковні суди, спеціалізовані трибунали (комерційні, банківські та ін.).

На певному етапі розвитку абсолютизм Франції відіграв, безумовно, прогресивну роль в об'єднанні країни, нації, у розвитку торгівлі, промисловості, сприянні економічного розвитку загалом. Та водночас абсолютистський апарат управління стає над суспіль­ством, вступає з ним у суперечність, формує його реакційні риси. Така держава сприяла експлуатації безпосередніх виробників за допомогою податків, системи державного боргу й інших вигаданих схем, чим загострювала класову боротьбу.


8393005294112319.html
8393043803223698.html
    PR.RU™